Харківські катакомби

Однією з унікальних  пам'яток історії, які знаходяться у місті Харкові, є старовинні підземні ходи, які прийнято називати катакомбами. Система цих ходів розташована під центральними вулицями міста, але навіть у наш час, не всі місцеві жителі знають про їх існування, або знають на рівні чуток та пліток, не говорячи вже про всю Україну. Я вважаю, що для підвищення туристичної привабливості наших міст, необхідно розповідати про такі місця, адже це та частина історії і культури, яку ми можемо побачити на власні очі.

    Одна з перших згадок про харківські катакомби датується 1668 роком. Ця згадка пов'язана з існуванням Харківської фортеці, в якій під однією з башт - Тайницькою існував підземний хід, вівший від фортеці до річки. Про це доповів царю Олексію Михайловичу воєвода Лев Ситін, який зазначив, що хід знаходиться в дуже поганому стані. Виходячи з цього, можна з впевненістю говорити про те, що ходам приблизно стільки ж років скільки і місту. По великому рахунку підземні тунелі можна переобладнати для чого завгодно, але скоріш за все, с початку вони буди побудовані для військового призначення.

    Вже в середині XIX ст. під час пожежі на Мордвиновському провулку (зараз пров. Кравцова) під землю провалився жандарм разом з конем. Це неабияк здивувало і самого служителя  закону і натовп який утворився біля нього. Після того, як людину витягнули з провалля з'ясувалося, що з нього йде підземний хід. Подальша історія вивчення ходу дуже схожа на красиву легенду. Міська влада запропонувала двом засудженим до страти злодіям спуститися у катакомби та перевірити наскільки вони глибокі на довгі. Три дні, вони ходили по підземеллю, аж допоки не вийшли у церкви Святого Миколая. Потім вони знову спустилися вниз і вийшли вже біля будинку губернатора, який був розташований на вулиці Єкатеринославській (зараз Полтавський шлях). Після чергових блукань вони вийшли вже під Холодногірською тюрьмой. Начебто вони розповідали про те, що знайшли у підземеллях кам’яний  стіл, навколо якого стояли дванадцять кам’яних стільців і на цьому столі лежала книга з передбаченнями доль людей. Історія звичайно дуже красива, але фантастична і маловірогідна. Може жандарм звичайно і провалювався і там дійсно знайшли ходи, але все інше схоже на красиву казку.

    Достеменно відомо про те, що к кінцю XIX ст. було знайдено систему підземних ходів, в основному по периметру Миколаєвської площі (зараз площа Конституції): біля колишнього факультету фізичного виховання Харківського Національного Педагогічного Університету імені Г.С Сковороди, під сучасним універмагом «Дитячий світ», під Ляльковим театром, Автодорожним технікумом, навпроти входу в бібліотеку Короленка. Звичайно у цей час місто наповнювалося різними чутками. Наприклад якщо хтось раптово починав багатіти, то люди казали про те що, він у підземних тунелях знайшов скарб із золотом. І це не дивно адже такі місця завжди збуджують людську уяву.

   На початку XX ст., через те, що у Харкові почали активно будувати будинки та інші споруди стали знаходити все нові і нові катакомби, про які досі було не відомо. Їх знаходили під Пащеновським узвозом (тепер Соборний), біля будинку Жевержеева, Азовсько-Донського та Земельного банків, будинку Фреймана. У травні 1913 року, коли на вулиці Пушкінській прокладали каналізаційні труби, робітники несподівано наткнулися на цегляну кладку яка після кількох ударів по ній полетіла у провалля. Кладку розкопали і виявили підземну галерею. Повністю дослідити галерею не було можливості, адже вона була перерізана фундаментами будинків, але вдалося з’ясувати, що по формі підземні ходи нагадували літеру «П». Міська влада наказала засипати знайдені катакомби. Згодом міська дума створила спеціальну комісію, яка повинна була з’ясувати, скільки підземних ходів під містом, а також упорядкувати іх планування. Вже тоді комісія виявила, що більшість тунелів закінчуються завалами та тупиками. Скоріш за все, колись вони були єдиною системою своєрідного підземного містечка, але руйнівна сила природи и людська недбалість зробили свою справу, катакомби стали відрізані один від одного.

    Можливо досліди продовжувалися би і надалі, але усі плани зруйнувала Перша світова війна, а після неї революція та громадянська війна. У 20-ті роки була здійснена спроба відновити дослідження, але вже з 30-х років НКВС заблокував усі відомі входи у підземелля, та заборонив любу дослідницьку діяльність пов’язану з ними. У Радянські часи про катакомби навіть не згадували з точки зору їх дослідження. Очевидно, що радянська влада боялася, що за допомогою підземних ходів можна було з легкістю робити всілякі провокації та диверсії.

   Станом на зараз українські та зарубіжні діггери та спелеологи намагаються вивчати катакомби та розробляють схеми їх розташування. Однією з організацій, яка називається «Діти підземелля» здійснюються дослідження ходів, проводяться реабілітаційні заходи, тобто розчищаються завали та укріплюються стелі тунелів. Історична цінність харківських катакомб безмежно велика і я сподіваюсь, що колись вони стануть справжньою туристичною мекою.