На жаль, не збереглось точних дати та місця народження отамана. Приблизно, більшість вчених вважає, що Сірко народився у 1610 р. Проте у встановлені місця народження отамана серед істориків немає єдності: частина вважає, що він народився у місті Мерефа під Харковом, а інші – на Поділлі. Достовірно нам нічого не відомо про його дитинство та юність. Але є легенда, що Сірко народився вже з зубами, що свідчило, що йому уготовано все життя боротись з ворогами. Але це більше легенда, ніж розповсюджений історичний факт.
Уперше Іван Cірко згадується у літописах як учасник морських походів козаків наприкінці 1620-х рр. Довгий час Сірко служив у французькій армії під час Тридцятирічної війни (1618-1648 рр.), та в 1645 р. брав участь у облозі Дюнкерка. Згодом Сірко брав участь у національно-визвольній війні 1648-1654 рр. Відомо, що під час Переяславської ради 1654 р. Іван Сірко відмовився присягати московському царю, і таким чином, пішов на Запорозьку Січ. Проте у 1659 р. він виступив проти польського короля. За боротьбу з ордою біля Південного Бугу та Дністра Сірко отримав від московського уряду нагороди у вигляді соболю та золотих грошей. В цей ж час кошовий отаман активно відбивав напади кримських татар, що неодноразово признавали це і Московська держава, і Річ Посполита. У 1660-ті рр.. у часи Руїни, більшість мешканців Правобережної України переселялись на територію Слобожанщини, проте у випадку з Сірком невідомо, що стало причиною його переселення сюди. Проте для Харківщини він став частиною її історії. І можна сказати, що період 1664-1668 рр. став для отамана харківським у його житті. Він мешкав у Мерефі та заснував слободу Артемівку, була названа в честь його зятя Івана Артемова, і на сьогодні є частиною міста. Іван Сірко був одним з перших полковників Харківського полку, і він зробив немало, перебуваючи на цій посаді: боровся з кримськими татарами, які постійно нападали на Слобожанщину, та за жалуваними грамотами надавались пільги населенню полку. У цей період велась активна боротьба селян і козаків проти царських воєвод, які знаходились на території полку. Проте Сірка лише підтримало лише декілька міст, і повстання зазнало поразки. Отаман повернувся до Запорізької Січі. Такі дії не залишились безкарними зі сторони царської влади: у 1672 р. Сірка заарештували та заслали до Сибіру. Проте посилення татарських нападів на Україну змусили Москву звільнити отамана. Влітку 1673 р. Сірко очолив боротьбу з татарами. У тому ж році отаман приймав участь у розкритті самозванця – царевича Сімеона, який видавав себе за померлого сина царя Олексія Михайловича – Олексія. У період 1675-1680 рр. Іван Сірко проводив військові операції проти татар і турків, та зупинив під Чигирином похід 200-тисячної армії татарсько-турецького війська до Лівобережної України.
Популярність та авторитет отамана надавали можливість обратись гетьманом, проте цього сам Сірко не бажав, хоча й мав добрі відносини з представниками козацької старшини. Але у нього були складні відносини з гетьманом П. Дорошенко через причини складності політичної ситуації у той момент. Хоча, цікавий факт, саме Сірко вплинув на те, щоб гетьманом обрали Дорошенка. Тому не завжди він міг знаходити спільну мову як з козацькою старшиною, московським урядом та поляками через причини як особистого, так і об’єктивного характеру. У останні роки свого життя стан здоров'я отамана погіршився, і Сірко покинув Січ, повернувшись до свого маєтку у Грушівку, де і помер 1 серпня 1680 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий