Резиденція останнього гетьмана України

     У наш час, залишилось не так вже й багато пам'яток історі, які б мали відношення до гетьманів України. Дуже багато артефактів було втрачено через низку причин, серед яких перебування України у складі іншої держави, нестабільна політична обстановка, та дві світові війни. Враховуючи це можна з впевненістю говорити про те, що палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батурині, являється не тільки видатною пам’яткою архітектури, але і частиною нашої історичної та культурної спадщини, яку ми з вами маємо можливість бачити у наш час. Це частина цілої епохи, без знання якої не можливо цілісно зрозуміти історію нашої держави.

    У 1750 році імператриця Єлизавета Петрівна за проханням графа Кирила Розумовського відновила Гетьманщину і призначила його гетьманом. Треба сказати що Україна не була чимось чужим для російського дворянина, адже він був родом з Чернігівщини та походив з козацького роду Розумів. Своїм високим становищем та величною кар’єрою він був зобов’язаний своєму старшому брату Олексію, який ставши фаворитом імператриці, забрав молодшого брата до себе. Ставши гетьманом Кирило почав розбудовувати місто Батурин, який у 1708 році за наказом Петра I вщент зруйнували війська князя Меншикова, через перехід Івана Мазепи на бік шведів у Північній війні. Батурин знову став столицею. За сприяння гетьмана у місті почали будуватися гончарний та керамічний заводи, завод із розведення овець, лісопильня, та інші виробничі підприємства. Існував план реконструкції міста, за яким повинні були бути побудовані лікарні, сади школи, генеральна канцелярія та генеральний суд та заснований університет.

    Катерина II з часом вирішила, що Гетьманщина занадто бурхливо розвивається і становить загрозу Російській імперії, тому вона спочатку обмежувала її автономію, а у 1764 році ліквідувала державне утворення і посаду гетьмана. Кирилу Розумовському було заборонено жити в Україні і до Батурина він повернувся аж через 30 років. Вирішивши тут оселитися, він задумав збудувати для себе палац. З цією метою запросив визначного архітектора своєї доби шотландця Чарльза Камерона. Будівництво розпочалося у 1799 році і закінчилося у 1803 році через смерть Кирила Розумовського. Це був єдиний проект Камерона реалізований в Україні. Маєток побудували триповерховим у стилі класицизм. На першому поверсі розташували їдальню і службові приміщення. Все це облаштували у стилі римської архаїки. Головний фасад був прикрашений лоджією з вісьмома великими колонами. З протилежної сторони був побудований балкон з колонами тосканського типу. По обидва боки палацу розмістили два флігеля та облаштували навколишню територію заклавши по периметру парк. «Батуринський палац являв таку єдність архітектури і пейзажу, рівного якій немає ніде», говорив про будівлю історик архітектури Федір Горностаєв. Фактично колишній гетьман так і не встиг в нього заселитися. Недобудований палац виявився вже нікому не потрібним. Син Кирила Андрій увесь час проживав у Відні тому його не цікавила ця будівля. За палацом слідкував управитель, за якого у палаці сталася велика пожежа. Існує версія, що це саме він його підпалив, тому що через відсутність господарів він багато накрав і треба було якось приховати сліди своїх злочинів. У 1822 році помирає Андрій Розумовський і через борги перед державою палац забирають у державну власність, а точніше передають військовому відомству. Саме з цього моменту починається занепад будинку. Військові не знали, що робити з таким величезним маєтком, тому використовували його як мішень і випробовували на ньому порохові заряди з Шосткинського заводу. У 1908 році на XIV Всеросійському Археологічному з’їзді було поставлено питання щодо подальшої долі палацу. З 1911 року палацом почало займатися «Товариство захисту і збереження в Росії пам’ятників мистецтва і старовини». Також значні кошти на відновлення та реставрацію будівлі виділив правнук Кирила Розумовського Каміл Розумовський. Він хотів створити у ньому Музей народного мистецтва. Усі плани зруйнувала Перша світова війна і нічого з задуманого не вдалося втілити. У серпні 1923 року у палаці виникла сильна пожежа, яка зруйнувала увесь інтер’єр, а десь приблизно у першій половині XX ст. були повністю зруйновані обидва флігеля. Під час Другої світової війни фасад зазнав значних руйнувань, майже всі декоративні елементи були втрачені. Після війни радянська влада здійснювала спроби відновити палац, але жодна зі спроб не дійшла до свого логічного завершення. Палац стояв наполовину зруйнований, флігелів зовсім не було, а навколишня територія була занедбаною.

    Ситуація з палацом змінилася вже в незалежній Україні, коли у 2002 році Кабінетом Міністрів України була затверджена велика програма відбудови пам’яток заповідника «Гетьманська столиця». Палац було відбудовано у 2009 році із збереженням первинного вигляду за кресленнями Чарльза Камерона. Два флігеля були побудовані заново точними копіями зруйнованих. Наразі палац входить до Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» та відкритий для відвідувачів.