Здобуття незалежності

    Люди мого покоління вже не знають, що таке не мати власної держави. Для багатьох із нас існування незалежнної України це данність, яка як здається була завжди. 24 роки назад почалися події, які поставили хрест на Радянському союзі і народили молоду країну. Нарешті справдились мріїї багатьох поколінь українців, які так довго чекали на цю подію. Тоді ми отримали історичний шанс без війни та крові повернути те, що в нас колись так брутально та по варварськи забрали. Наша історія сповнена різними подіями, як трагічними так і радісними, але здобуття Україною незалежності назавжи залишиться в пам'яті наших співгромадян як велична та знакова подія.

     Коли до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов, економіка країни починала стрімко падати. Науково-технічний потенціал, який був сформований після Другої світової війни, вже не відповідав вимогам сучасного світу. Через падіння цін на енергоносії почався бюджетний дефіцит, а промислове виробництво невпинно скорочувалося. Відсутність матеріальної зацікавленості у виробничій праці, постійне намагання підігнати всіх і вся під єдині стандарти, зневіра людей у комуністичних ідеалах призвели до кризи радянської системи. Окрім того вже шостий рік країна брала участь у військових діях в Афганістані, а це потребувало витрат значної кількості ресурсів. Розуміючи це, новий керівник Радянського союзу оголосив курс на так звану «перебудову». Її сутність заключалася у оновленні економічного та суспільно-політичного життя, проведенні реформ у всіх сферах та демократизації державного устрою.

    Звичайно всі ті процеси проходили і в тодішній УРСР. Вони дали поштовх до активізації національно-демократичних сил, які тільки-но почали створюватися по всій країні. Це сталося завдяки тому, що режим значно послабив свою залізну хватку і таким чином громадяни отримали можливість висловлювати альтернативні точки зору. У 87-89 роках почали з з’являтися купа організацій на основі спільних ідей, частина з яких поступово стала політизуватися. Популярними стали такі організації як: студентське об’єднання «Громада», «Товариство Лева», українознавчий клуб «Спадщина». У 1987 році утворюється Українська Гельсінська Спілка, головою якої було обраного відомого дисидента і колишнього політв’язня Левка Лук’яненка. Вона була створена з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, а також для просвітницької роботи. Потім на базі спілки утворилася Українська республіканська партія. Однією з гасел партії була побудова незалежної Української держави. За її участі почали проходити перші нелегальні мітинги. У березні 1989 року відбулася політична демонстрація під синьо-жовтими прапорами. Вересень того ж року ознаменувався створенням Народного руху за перебудову. Фактично це була політична структура, яка була опозиційно налаштована до офіційної комуністичної влади і стояла на засадах незалежності України. Після цього почали створюватися нові політичні партії серед яких були Українська народно-демократична партія та політичне об’єднання Державна самостійність України.                                                                                                     В умовах вже фактичного існування багатопартійної системи, яку більшовики ліквідували після Жовтневого перевороту 1917 року, у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Звичайно у опозиції не було широкого доступу до засобів масової інформації, тому їх передвиборчі можливості були обмежені. Вона консолідувалася у так званий Демократичний блок і за підсумками голосування отримала майже чверть мандатів – 111 місць у парламенті. Таким чино монополію КПРС на владу було порушено і до повної ліквідації як партії так і Радянського Союзу залишалось зовсім недовго. Той факт, що опозиція потрапила до парламенту активізував націоналістичні настрої українського суспільства, а стагнуюча економіка підштовхувала до рішучих дій в бік незалежності. 16 липня 1990 року Верховна Рада приймає Декларацію про державний суверенітет, яка звичайно суперечила Конституції УРСР. Щоб заспокоїти «махрових» комуністів у прикінцевих положеннях декларації прописали, що вона буде використана для оформлення нового союзного договору. Не треба забувати, що позиції комуністів на той час були досить таки високими і з ними необхідно було рахуватися. 30 вересня у Києві була організована стотисячна демонстрація, а 2 жовтня студенти оголосили голодування та розбили палаточне містечко. 19 серпня 1991 року у Москві відбувся путч, президента Горбачова заблокували у Форосі і було прийнято рішення ввести надзвичайний стан. У відповідь на заколот 24 серпня Верховна Рада УРСР зібралася на позачергову сесію та прийняла Акт проголошення незалежності. За нього проголосувало 392 депутати і тільки 4 проти. До сесійної зали урочисто був внесений синьо-жовтий стяг, а вечором на флагштоці вже майорів наш національний прапор. Для того щоб легімітизувати рішення парламенту депутати постановили 1 грудня провести референдум та провести вибори президента. На референдумі 90,32% громадян проголосували за незалежність, а першим президентом було обрано Леоніда Кравчука. Вже 2 грудня Україну визнала Польща та Канада, таким чином пішов процес міжнародного визнання України як нової самостійної держави.